Волонтерський рух
“Любити і допомагати” – девіз всіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки та участі. А також – турботи, самовідданості та доброти. Саме ці почуття, які неможливо виховати ніякими інструкціями та законами, притаманні волонтерам.
Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.
Існує припущення, що волонтерство як суспільний рух виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які почали надавати допомогу усім, хто її потребував. Більш впевнено можна говорити про виникнення феномену волонтерства вже з середини ХІХ століття. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху в світі. Саме в цей період Жан Анрі Дюнан, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створення Червоного Хреста — організації, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюраном, керуються і досі волонтерські організації усього світу.
Деякі дослідники виділяють ХХ століття як головну віху у розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення першої світової війни з’явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей час були створені перші волонтерські організації. На сьогодні засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.
Волонтерство – це неоплачувана, свідома, добровільна діяльність на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером.
Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди.
Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основними напрямками роботи волонтерів.
Саме це допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.
З 1970 року Міжнародна асоціація добровольчих зусиль кожні два роки проводить Всесвітню конференцію волонтерів. На такій конференції, що проходила 1990 року в Парижі, було прийнято першу Загальну декларацію волонтерів. 2001 року на конференції в Амстердамі вона була переглянута. В ній, зокрема, зазначається, що в волонтерстві можуть проявлятися й підсилюватися спільність, піклування, служіння, несення суспільної відповідальності, навчання та розвиток; волонтерство може скріплювати суспільство та вирішувати його проблеми. Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища[7].
З появою Інтернету виникло віртуальне волонтерство, або онлайн-волонтерство. До його проявів належить, зокрема, наповнення найбільшого й найпопулярнішого інтернет-довідника
“Понад 100 мільйонів людей у Європі є волонтерами, 3 з кожних 10 європейців стверджують, що беруть участь у роботі на добровільних засадах, і майже 80% європейських громадян вважають, що волонтерська діяльність є важливою частиною демократичного життя в Європі. Тому інвестиції у волонтерську діяльність є інвестиціями у соціальну згуртованість суспільства”. (Європейська хартія прав та обов’язків волонтерів)
Наприклад, у Німеччині діє державна програма підтримки волонтерів, — активісти отримують певні пільги і сплачують нижчі податки. У США переважно саме волонтери будують соціальне житло, доступне для соціально уразливої молоді.
У ЄС і США волонтери мають переваги при працевлаштуванні, головним чином завдяки своєму досвідові безкорисливої праці. Зокрема, у багатьох європейських та американських організаціях для працевлаштування, вступу або успішного закінчення престижного вищого навчального закладу необхідно мати певну кількість відпрацьованих у ролі волонтера годин (волонтерських кредитів). Зазначений у резюме волонтерський досвід завжди позитивно вирізняє кандидата з-поміж інших.
Наші сусіди, зокрема Молдова, вже давно втілили цю норму на законодавчому рівні: там при рівній кількості балів за результатами ЗНО віддається перевага абітурієнтам із досвідом волонтерської праці.
У Європейському Союзі є чітке розуміння, що волонтерство підвищує конкурентоздатність і дає можливість кар’єрного зростання.
Волонтерство в Україні
В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо, а з кінця XX століття — волонтерами.
Волонтерську діяльність в Україні було офіційно визнано постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». 2011 року Верховна Рада ухвалила закон «Про волонтерську діяльність, і ця постанова втратила чинність.
Перший потужний сплеск волонтерства в Україні був пов’язаний із чемпіонатом Європи з футболу 2012 року. Наступний сплеск, спричинений подіями Євромайдану та війною на сході України, мав безпрецедентний масштаб і сягнув максимуму 2014 року[2]. Крім того, українські волонтери займаються просвітництвом, профілактикою шкідливих звичок та негативних соціальних явищ, організацією дозвілля дітей та молоді, соціально-правовим захистом нужденних та різноманітною іншою роботою.
Волонтери можуть працювати, зокрема, при Центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) та при різних громадських об’єднаннях. Найчисельнішою групою волонтерів є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.
Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.
Волонтерство стало частиною світогляду українців.
Після Революції Гідності фокус цілей змістився з матеріальних на нематеріальні. Перш за все це відбилося у безпрецедентному волонтерському рухові. Згідно з соцопитуваннями, понад 80% громадян вважають волонтерський рух обов’язковою складовою розвитку громадянського суспільства, при цьому майже чверть українців були або є волонтерами. Тобто волонтерство вже стало частиною культури і світогляду української нації.
Однак ця хвиля громадянської активності, яка народилася майже спонтанно, потребує спрямування, кращої організації та мотиваційного заохочення. Передусім ідеться про підвищення волонтерської мобільності громадян та розгортання досвіду різнопланової волонтерської діяльності, зокрема серед молоді.
З початком окупації Криму Росією у березні 2014 року та антитерористичної операції на сході України у квітні 2014 року в Україні виник волонтерський рух, який має на меті:
- допомогу українським бійцям в отриманні сучасного обмундирування, амуніції, технічних засобів, транспорту тощо;
- допомогу внутрішньо переміщеним особам, які вимушено залишили свої домівки у Криму та на Донбасі, у пошуку житла, допомогу речами першої необхідності, їжею та одягом.
Рух виникав стихійно з окремих волонтерів, що об’єднувалися в групи. З часом з’явилися лідери, що привели роз’єднані самоорганізовані групи до централізованого керування, а відтак — посиленням впливу на державний апарат та ефективність допомоги.
Серед волонтерських організацій, які допомагають українським військовим, найвідомішими та найпотужнішими є «Народний проект», «Народний тил», «Повернись живим», «Армія SOS», «Крила Фенікса», «Combat-UA», Волонтерська сотня «Україна — Світ», «Сестри перемоги», «Волонтерська група Романа Доніка» та низка інших.
До найвідоміших волонтерських організацій, які допомагають переселенцям, належить «Станція Харків» (м. Харків)
Волонтерський рух, пов’язаний із війною на сході України, отримав велике суспільне та державне визнання, яке проявилося в високих рейтингах довіри, державних та недержавних нагородах, перейменуваннях вулиць тощо. Деякі волонтери увійшли у владні структури.
Україна в ці буремні дні справді поділилася на «фронт» і «тил». Ми не говоримо про громадян, які вважають, що в країні нібито нічого не відчувається. Мова йде про тих небайдужих, які не змогли всидіти вдома і відправилися воювати. А також – «волонтери ти» у лікарні, у пункти прийому допомоги від громадян, у спеціальні спільноти в соціальних мережах. До активної роботи «в тилу» долучилися як бабусі-пенсіонерки, так і юні студенти, бізнесмени, домогосподарки.
Кожен вирішує це питання по-своєму: хтось переказує кошти на спеціальні рахунки або знайомим волонтерам, інші опікуються біженцями, ще хтось – відвідує поранених вояків АТО, які проходять лікування в госпіталях.
Львівщини є також одною з тих областей які активно допомагають військовим на сході України.
У сучасному світі цей рух набирає все більшої популярності. Волонтерами найчастіше стають молоді та енергійні люди, які хочуть допомагати іншим безоплатно. Бути волонтером це означає приділяти частину свого часу соціально значимим проектам, мета яких спрямована на покращення нашого життя. Ця діяльність добровільна і сьогодні є стилем життя сучасної людини. Сьогодні у волонтерському русі бере участь більше ста мільйонів людей по всьому світу. Головне, аби було бажання. Тим паче, що зараз тривають військові дії на сході країни, і ті, що в окопах захищають наш спокій – потребують будь-якої підтримки та допомоги. Треба також пам’ятати: допомогти можна не лише матеріально, а й перепостивши повідомлення про допомогу на свою сторінку у соцмережах, провести вихідний день із дітками-сиротами, допомогти бабусі прибрати у помешканні чи підтримати щирим словом вояків надіславши їм листа. Зрештою, не так вже й важливо: робитимете ви добро, маючи статус волонтера, чи просто, бо так підказує вам ваше серце, адже головне те, що ви не будете байдужими до чужої біди.
“Не питай, що Україна зробила для тебе. Запитай себе, що ти зробив для України” — саме за цим принципом діють волонтери. Це й означає — бути Громадянином. Наш навчальний заклад теж не залишається осторонь волонтерського руху і приймає активну участь у акціях «Завдяки тобі»,благодійних акціях підтримки і допомоги для Львівського дитячого будинку №1,проводить благодійні ярмарки спрямовані на підтримку наших захисників на Сході України.
