Самоосвіта педагога – запорука педагогічної
творчості
Щоб дати учням іскорку знань,
учителю потрібно увібрати
ціле море світла.
Василь Сухомлинський
Велику роль у процесі професійного і творчого зростання педагога відіграє його самоосвіта. Видатний педагог Василь Сухомлинський був переконаний, що самоосвітня діяльність учителя має починатись із самопізнання. Кожний визначає чотири компоненти свого «Я»:
- «актуальне Я» – яким себе бачить педагог у даний час;
- «ретроспективне Я» – яким він себе бачить та оцінює стосовно початкових етапів своєї праці;
- «ідеальне Я» – яким він хотів би бути;
- «рефлексивне Я» – як, на погляд педагога, його розглядають і оцінюють керівництво навчального закладу, колеги й учні.
Самоосвіта – це усвідомлена потреба в постійному вдосконаленні своєї професійної діяльності з акцентом на створення умов для розвитку особистісно і соціально значущих власних рис.
Як підтверджує досвід, основними принципами самоосвітньої роботи педагога на всіх етапах удосконалення його професійної майстерності та творчої діяльності є:
- Комплексне вивчення теорії, наукових основ предмета, питань психології, дидактики, теорії виховання.
- Поєднання науково-теоретичної підготовки з оволодінням навичками практичної діяльності.
- Взаємозв’язок освіти з творчими пошуками.
- Поєднання самостійних занять педагога з його участю в різноманітних колективних формах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Організація самоосвіти педагога залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, мети вдосконалення його педмайстерності, вибору форм і методів узагальнення досвіду, а також від стилю управління педагогічним колективом.
Самоосвіта дає позитивний результат у тому разі, якщо вона здійснюється цілеспрямовано, планомірно, систематично і відбувається в напрямку стимулювання мотивації педагога,
Методико-педагогічні заходи в навчальному закладі щодо стимулювання самоосвіти педагогів можуть бути класифіковані наведеним нижче чином.
Першу групу заходів спрямовано на підсилення практичного напряму самоосвіти:
- навчальні семінари на базі відкритих уроків;
- вирішення проблемних педагогічно-дидактичних завдань;
- інструктивно-методичні консультації і наради;
- уроки-тренінги;
- співбесіди з колегами.
Другу групу заходів спрямовано на підсилення наукового напряму самоосвіти:
- психолого-педагогічні семінари;
- презентації педагогічних новинок;
- проблемні семінари;
- педагогічні читання.
Третя група заходів передбачає колективну творчість:
– круглі столи;
Четверта група заходів заохочує педагогів до активної творчої діяльності:
- предметно-методичні тижні;
- узагальнення передового досвіду;
- ділові ігри;
- педагогічні конкурси.
П’ята група заходів сприяє оприлюдненню індивідуальних напрацювань:
- публікація методичних матеріалів;
- творчі звіти;
Усі вказані види методичної роботи слід упроваджувати в рамках таких організаційних форм як предметна методична комісія, школи педагогічної майстерності, педагогічна рада.
Самоосвіта педагогів посідає особливе місце в системі формування їхньої компетенції та творчого зростання. Тому завдання методичної служби та керівництва навчального закладу полягає у постійному стимулюванні мотивації самоосвіти та оновлення знань педагогічних працівників, оскільки на якому б етапі життєвого досвіду і професійного шляху не перебував педагог, він ніколи не може вважати свою освіту завершеною, а свою професійну компетенцію – цілком сформованою. Сучасний педагог завжди має бути готовим до змін, що відбуваються в освіті, здатним сміливо приймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу та творчість.
Постійний потяг до самовдосконалення, наявність особистісної мети й саморозвиток, оволодіння раціональними прийомами самоосвіти, уміння аналізувати, оцінювати власну діяльність і робити адекватні висновки – ось основні компоненти творчого розвитку особистості педагога, його творчої педагогічної фантазії.
Творчість у педагогічній діяльності
Творче мислення руйнує усталені стереотипи
й допомагає по-іншому подивитися на речі.
Стівен Р.Кові
Освіта ХХІ століття – це освіта для людини, це розвивальна домінанта, виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти й саморозвитку, яка вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, яка прагне змінити на краще своє життя й життя країни.
Якщо педагог хоче завтра навчати краще, ніж сьогодні, то він має бути в постійному пошуку цікавих та ефективних педагогічних технологій, прийомів і методів. Щоб учні не просто здобували певну кількість знань, а творчо виконували завдання, розвивали пізнавальну активність, викладач сам має бути творчою людиною, яка мислить не ординарно. Саме такі критерії діяльності викладача є головними в сучасній освіті.
Назвемо основні риси, притаманні творчому викладачу:
- Сумлінне ставлення до своєї справи, ретельне виконання своїх обов’язків у будь-яких ситуаціях, за будь-яких умов.
- Постійний пошук оптимального вирішення завдань, пошук методичних знахідок.
- Бажання та вміння досягати позитивних результатів навіть за несприятливих умов.
- Розвиток фантазії, вміння бачити незвичайне навіть у звичайних ситуаціях.
- Прагнення сформувати творчу особистість учня.
- Артистизм, уміння розвивати, стимулювати учнівську уяву.
- Вміння створювати проблемно-пошукові ситуації, ситуації успіху.
- Педагогічний такт.
- Загальна культура особистості.
Сучасна наука дає таке визначення творчості взагалі: діяльність, яка породжує щось якісно нове й таке, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.
Педагогічна праця нетворчою не буває й бути не може, тому що неповторні діти, обставини, особистість самого педагога, і будь-яке його педагогічне рішення має виходити із нестандартних дій. Національна доктрина розвитку освіти України вимагає постійного творчого зростання педагогічних працівників, створення умов для неперервного підвищення їхнього освітнього та кваліфікаційного рівнів, удосконалення педагогічної майстерності. Розвиток творчої особистості педагога є неодмінною умовою й обов’язковою складовою його професіоналізму та компетентності.
Актуальність цієї теми зумовлена соціальним замовленням суспільства на розвиток творчих здібностей, які сприяють розумінню, переосмисленню оточуючої дійсності, критичному ставленню до інформації, засвоєнню продуктивних способів оперування нею, досвіду креативної діяльності, самостійному креативному мисленню.
Креативний потенціал педагога – складне явище. Він пов’язаний з його можливостями в галузі творчої педагогічної діяльності, що спрямована на розв’язання проблем практики навчання й виховання. До складу цього явища можна віднести природні задатки, здібності й набутий життєвий і професійний досвід; особистісні якості, знання, уміння й навички професійної діяльності та особистісний, індивідуальний її стиль; об’єктивно і суб’єктивно нове тощо.
Важливою професійною рисою особистості педагога є його методична вправність, під якою треба розуміти постійний творчий пошук, неперервне вдосконалення своїх знань і майстерності. Вдумливий, творчий викладач повинен здійснювати самоаналіз своїх уроків і позаурочних заходів за день, тиждень, семестр та навчальний рік, що дає змогу виявити як недоліки своєї роботи, так і внутрішні резерви.
Хороший педагог постійно шукає, раціоналізує свою діяльність. Творчість має бути рисою кожного викладача, бо педагогічна праця творча за своєю суттю. Вона повинна поєднувати в собі науковий підхід зі справжнім мистецтвом. Як висловився А. Ірхін, підбиваючи підсумок цієї проблеми,: «Пересічний викладач викладає, хороший – пояснює, видатний – показує, великий – надихає» .
Траєкторія розвитку творчості у навчальному закладі – це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного члена педагогічного колективу.
Робота керівництва навчального закладу з розвитку творчості педагогічних працівників починається зі створення необхідних для цього умов. Зупинимося на деяких з них.
Мотивація педагогічного колективу до творчості
Бажання – компонент, що перетворює
гарячу воду пересічності у пар
видатного успіху.
Зіг Зіглар
Існує потреба практики забезпечення управління творчою діяльністю педагогічного колективу через її мотивацію, адже шлях до ефективного управління персоналом, до активізації його творчої діяльності лежить у розумінні мотивації людей.
Якщо добре розуміти, що рухає людиною, спонукає її до дій, до чого вона прагне, виконуючи ту чи іншу роботу, можна, на відміну від примусу, який потребує постійного контролю, так побудувати управління персоналом, що люди будуть самі активно прагнути виконати роботу якнайкраще та найбільш результативно.
Творчий педагог – це особистість, яка під впливом зовнішніх чинників набула потрібних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що допомагають досягти творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.
Проблема розвитку творчої компетентності педагогів, організації діяльності адміністрацій навчальних закладів з мотивації творчості педагогів у сучасних умовах зниження загальної мотивації праці, що пов’язано з практично відсутністю матеріального стимулювання творчої діяльності, потребує пошуку нових шляхів її розв’язання.
Для мотивування продуктивної праці колективу керівник має володіти широким арсеналом мотиваційних засобів, враховувати індивідуальні особливості кожного працівника і всього колективу.
Мотиваційне управління колективом передбачає:
- знання суттєвих потреб працівників;
- врахування їхніх особистісних особливостей;
- розуміння цілей, бажань, прагнень;
- реалізацію індивідуального підходу;
- врахування міжособистісних стосунків у колективі;
- уміння заохочувати;
- підтримку та своєчасну допомогу;
- знання про ставлення педпрацівників до роботи;
- доброзичливість у спілкуванні з підлеглими;
- толерантність, етичність, повагу до колег.
Визначимо кілька правил стимулювання праці:
- Враховувати індивідуальну сприятливість до різних форм заохочення і покарання.
- Враховувати й оцінювати працю кожного і колективу в цілому.
- Механізм заохочення або стягнення повинен діяти послідовно та об’єктивно.
- Оцінка діяльності повинна здійснюватись залежно від її суспільного значення.
- Вибрана форма і ступінь заохочення та покарання мають відповідати оцінці й думці не тільки керівника, а й усього колективу.
- Оптимально поєднувати заохочення і покарання. Активно використовувати засоби морального заохочення.
Основними умовами формування мотивації творчої діяльності педагогів є:
- забезпечення матеріальної складової мотивації творчості (премії, винагороди, підвищення категорії тощо);
- нормативне забезпечення мотивації творчості (внесення змін у процедуру атестації, положення про преміювання, професійні конкурси тощо);
- оновлення контрольно-аналітичної діяльності адміністрації (моніторинг і систематична оцінка результатів педагогічної творчості);
- розвиток організаційних форм у системі методичної роботи (конкурси, виставки, самоосвіта);
- залучення до роботи з педагогами носіїв ефективного педагогічного досвіду, навчання педагогів основам творчої діяльності;
- створення позитивного соціально-психологічного клімату, сприяння формуванню психологічної готовності членів педколективу до творчої діяльності.
Досить вагомою умовою забезпечення мотивації працівників навчальних закладів є те, що таку мотивацію може забезпечити керівництво, поведінка якого теж умотивована. Це забезпечується завдяки:
- чітким розумінням і свідомим посилюванням керівництвом мотиву, покладеного в основу його керівної діяльності;
- відповідальність за роботу, яка виконується керівництвом та педколективом, і за результати цієї роботи;
- цілеспрямованого регулювання своєї поведінки керівництвом (постановка реальної мети перед собою і колективом, використання вольових прийомів для подолання труднощів, володіння різними засобами самоконтролю, забезпечення результативності власної діяльності та діяльності всього колективу)
Отже, керівництво навчального закладу має періодично аналізувати проблему мотивації творчої діяльності колективу, оволодіти широким арсеналом мотиваційних засобів, врахувавши індивідуальні особливості кожного працівника, що дозволить знайти організаційні форми та управлінські рішення щодо мотивації педагогічних працівників та покращення продуктивності праці.