Становлення і розвиток професії електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування тісно пов’язані з розвитком електрики. Електричні природні явища були знайомі людям давно. Їх вивчення розпочалося декілька тисяч років тому.
Електрика є єдиним видом енергії для електрифікації та електромеханізації. За її допомогою здійснюється водопостачання, прибирання, створення мікроклімату у приміщеннях.
Інтенсивно використовується електроенергія в електротепловому устаткуванні: Прогресивні види технології також використовують електроенергію, де з її допомогою працюють електрофільтри, в електричних полях фарбуються різні вироби.
Сушіння, нагрівання, дезінсекція, металізація виробів розпиленням, що здійснюються за допомогою струму високої частоти та ультразвуку неможливі без електроенергії, як і неможлива без неї робота ремонтних та переробних підприємств, на яких встановлена велика кількість технологічних ліній і машин, верстатів та агрегатів.
Електромонтер працює індивідуально або у бригадах з дво– або тризмінним режимом роботи з регламентованою обідньою перервою, за так званим “поточним графіком”. Нормальна тривалість робочого часу працівників становить 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. Вихідні дні можуть не співпадати з календарними
Професію електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування можна здобути у професійно-технічних навчальних закладах, безпосередньо на виробництві та в навчально-курсових комбінатах. Висококваліфікованих фахівців готують вищі навчальні заклади І — II рівня акредитації. Ця професія більше підходить молодим людям, які мають навички роботи з технікою, з рішучим, цілеспрямованим характером, сильною волею і самодисципліною.
Професія електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування не рекомендується особам з захворюванням серця або порушення артеріального тиску, нервово-психічні розлади, судоми, втрати свідомості, вживання наркотиків, залежність від алкоголю, некоректоване зниження гостроти зору, порушення кольоророзпізнання, бінокулярного зору, розлади слуху, вестибулярні розлади, порушення відчуття рівноваги, тремтіння рук; розлади координації рухів, боязнь висоти, захворювання хребта, суглобів або нижніх кінцівок, хронічні інфекційні захворювання, алергії, шкірні захворювання, захворювання органів дихання, захворювання органів травлення і виділення, цукровий діабет, виражені фізичні недоліки.